Купала на Волині – Фольклорні записи Лесі Українки

Цю публікацію Леся Українка підготувала на основі своїх записів восени 1893 р. В листі до І. Франка від 11 жовтня цього року з Колодяжного вона писала:

«З Вашого листа до нами... я знаю, що Ви маєте видавати новий журнал і бажаєте від мене деяких матеріалів. З великою охотою послала б я Вам їх тепер, але вони ще потребують хоч якого-небудь впорядкування або хоч переписки, -а я тепер зовсім не маю часу на таку роботу, бо, власне, вибираюся в дорогу, – днів за два, за три маю виїхати до Києва... Оселившись в Києві, я зараз візьмуся до впорядкування жаданих Вами матеріалів... Не знаю, чи влад Вам така робота? Я, бачте, думаю, що пісня без мотиву тільки наполовину жива. При друкуванні тут не буде великої невигоди, бо ноти будуть в одну стрічку, самий мотив без гармонізації (вона ж бо до етнографії не належить), і се може кожний літограф справити; таку роботу. Врешті, коли для Вас мотиви зайві, то я можу прислати самий текст пісень, тільки хотіла б знати, якої правопис! хочете Ви триматись при записах етнографічних, – так званої фонетики чи т. зв. правописі радикальної (йотованої), бо у мене записані пісні і так, і так наполовину».

30 листопада 1893 p., тобто через півтора місяця, Леся Українка вже повідомляла свого брата Михайла Косача в листі з Києва: «Журнал Франка зватиметься «Жите і слово», сировий матеріал етн[ографічний] там приймається, – я послала туди купальські пісні з мотивами...». Проте в журналі «Житс і слово» з’явилися з передмовою Лесі Українки самі тільки тексти пісень, без мелодій. Кілька нотних записів цих мелодій збереглося в архіві І. Франка (відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі ІЛ), ф. З, № 1977). Ці нотні записи, зроблені рукою поетеси, друкуємо при відповідних текстах. Таким чином, до купальських пісень подаємо такі мелодії в записі Лесі Українки: № 1 («Ой на Купала-Купалочка»), вар. А і Б. Автограф мелодії вар. Б зберігається також в Державному центральному музеї музичпої культури ім. М. І. Глінки в Москві (ф. 275, інв. № 65, арк. 34); № 14 («Ой хто в тому лісі стукає-гукає»), вар. А і Б; № 19 («Вже нетрівочка минається»); № 22 («Помощу кладочку вербову»).