на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Фольклорні записи Лесі Українки

Дитячі гри, пісні й казки

14. Казка про Івашка

(Сю казку мало котре з сільських дітей не знає; її навіть часом удають, мов гру: одне стає за «Івашка», друге за «відьму», а решта за «Оленку», за батька з матір’ю та за гусей, так кожне співає й проказує, як там за кого приходиться в казці.)

Був собі чоловік та жінка, а в них синок – одиначок Івашко. Ото Івашко, як підріс трошки, став просити батька:

– Зробіть мені, тату, човник та весельце, то я буду рибку ловити та вас обох при старощах годуватиму.

– Куди тобі, синку, ти ще малий, – каже батько.

А він таки в одно:

– Зробіть та й зробіть.

От зробив йому батько човна і весельце, і став Івашко рибалити. Поплине Івашко геть-геть річкою, а мати тим часом йому їсти наварить та в двойнятка накладе, візьме ті двойнятка ще й сорочечку білу для Івася, піде до берега, стане та й кличе:

Івашечку, Івашечку,

приплинь, приплинь до бережка,

я дам тобі їсти-пити

і хороше походити.

А Івашко почує:

– Це ж меї матінки голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка.

Приплине, пообідає, сорочечку білу озьме, подякує, віддасть матері рибку, що наловив, та й знов на річку.

Нагледіла Івашка відьма та й каже собі:

– Ото б добре Івашкового м’ясця попоїсти! Дай-но я його підманю.

Стала в обідню годину на бережку та й кличе:

Івашечку, Івашечку,

приплинь, приплинь до бережка,

я дам тобі їсти-пити

і хороше походити.

Івашко послухав, послухав:

– Ні, це не неї матінки голосок, у меї матінки голосок, як шовк, а се такий, як вовк. Пливи, пливи, човнику, далі та далі!

Бачить відьма, що так не підманить, пішла до коваля:

– Ковалю, ковалю, скуй мені такий голос, як у Івашкової матері.

Коваль скував їй тоненький голос, а вона пішла до річки та вже новим голосом кличе Івашка:

Івашечку, Івашечку,

приплинь, приплинь до бережка,

я дам тобі їсти-пити

і хороше походити.

Івашко слухає:

– Оце ж меї матінки голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка.

Тільки що Івашко на бережок, а відьма його хап! та й потягла до свеї хати. Принесла та й каже дочці:

– Ось на, Оленко, цього хлопчика, спечи мені його на обід.

– Добре, мамо, – каже Оленка, – я вже й у печі напалила.

– То я піду по сіль, – каже відьма, – а поки вернуся, щоб була мені печеня готова.

Відьма пішла по сіль, а Оленка взяла лопату та й каже до Івашка:

– Сядай, хлопче, на лопату.

А Івашко каже:

– Та я не вмію.

– Та сядай, сядай!

От Івашко то руку покладе, то голову, а все не сідає, нібито не вміє, а далі до Оленки:

– Ти мені покажи, як сядати, то я й сяду.

– Та от же так, дивися!

Сіла Оленка на лопату, а Івашко її шух! – у піч і заслонкою затулив, там вона й спеклась.

Вибіг Івашко з хати, коли чує – відьма йде; він хутчій на явора, сховався та й сидить.

Увійшла відьма в хату, бачить, нема Оленки:

– Ну, проклята дівка! тільки я з хати, а вона вже й чкурнула. Я ж тобі дам! нема що, пообідаю сама.

Витягла сама печеню, наїлася, пішла лягла під явором та й качається:

– Покочуся, повалюся, Івашкового м’ясця наївшися!

А Івашко не втерпів та з явора до неї:

– Покотися, повалися, Оленчиного м’ясця наївшися!

– А, то ти тут, сякий-такий сину! Чекай же, я ж таки тебе ззім!

Та й почала відьма явора гризти. Гризе, гризе та зубами клацає. Бачить ївашко, що непереливки, аж тут, дивиться, летять гуси. Він до їх:

Гуси, гуси, лебедята,

озьміть мене на крилята

та понесіть до батенька,

а в батенька їсти-пити

і хороше походити

[Співається так само, як «Івашечку, Івашечку».]

А вони кажуть:

– Нам ніколи, нехай тебе задні візьмуть, – та й полетіли.

А відьма все гризе, аж явір трясеться.

Надлетіли задні гуси, Івашко до їх:

Гуси, гуси, лебедята,

озьміть мене на крилята...

– Нехай тебе заднє озьме! – кажуть гуси та й полетіли.

А відьма вже так явора підгризла, що він аж похилився, от-от упаде.

Кола то летить їдна гусочка, їдно крильце їй перебите, то вона од гурту одбилась та так сама позаду і летить.

Івашко заплакав та до неї:

Ой гусятко, лебедятко,

озьми мене на крилятко

та понеси до батенька,

а в батенька їсти-пити

і хороше походити.

Шкода стало гусочці Івашка, от вона й каже:

– Так вже сядай, може, якось долетимо.

Івашко сів на неї, та й полетіли. Відьма як побачила, що Івашко таки втік, надулася спересердя та й луснула. А Івашко з гусочкою полетіли-полетіли та під батьковим віконцем сіли. Став Івашко під віконцем та й слухає, що там старі гомонять. А там мати пиріжки з печі виймав по парі, кладе їх на віконце та й примовляв:

– Це тобі, дідусю, а це мені, дідусю.

А Івашко з-поза вікна й обзивається:

– А Івашкові й нема!

– Ой, старий, – каже мати, – щось мені так як Івашків голос вчувається!

– Та де там, стара, нашого Івашка вже на світі немає.

Утерла стара сльози та и знов до пиріжків:

– Це тобі, дідусю, а це мені, дідусю.

Аж Івашко знов:

– А Івашкові й нема!

– Та ні таки, старий, – каже мати, – я добре чую: це або він, або його душечка.

Вийшли старі за поріг, аж дивляться – Івашко стоїть під віконцем. Поздоровкались, почоломкались та такі то вже раді! Мати Івашкові і головку змила, і сорочечку білу дала, і нагодувала, а гусочці щонайліпшого зерна посипала. Та й стали вони всі укупочці жити. І досі жиють та хліб жують.

От вам казка, а мені бубликів в’язка.

Варіанти:

Чубинский, т. 2, с. 406.

Драгоманов М.П. Малорусские народные предания и рассказы. – Киев : 1876 г., с. 353.

Кулиш, т. 2, с. 17.

Рудченко, 1870 г., т. 2, с. 38.

Місце запису : м. Миропілля, в Звягельщині


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 115 – 119.

Примітка К. Квітки (Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К. : 1918 р., ч. 2, с. 223) : «Варіанти казки (без нот): Кулиш, т. 2, с. 17; Рудченко, т. 2, ст. 38; Чубинский, т. 2, с. 406; Драгоманов. Малор. нар. предания и рассказы, К., 1876, с. 353; Лободовський. Дітські пісні, казки й загадки. К., 1917, с. 79».


Фольклорні записи

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній