Листи Лесі Українки

До О. П. Косач (матері)

Люба мамочко!

Не писала тобі вчора, бо поки до докторів, поки перебралась, то те, то се, та вже й пізно було. Ну, так-от, я вчора була аж у двох докторів. Рінек назначив «вытяжение» на два місяці і «питание», а Павловський – «вытяжение» на місяць і «прижигание» залізною голкою, а потім їхать на лиман. Павловський каже, що прижигания се треба робить уміючи, якось там особенно, і совітує мені зостатись на два тижні в больниці «Красного Креста», а потім їхать додому і наложить «витяженіє», а літом на лиман або в Саки.

Так от, ти зваж, як маємо зробить: якщо мені зоставатись тут, то я вже в Колодяжне не буду приїжджать, а ти мені пришлеш хустя мого трошки та й вже я тут ляжу, бо справді, якщо того прижигания у нас не потраплять зробити, то вже нічого робить – прийдеться «изучить нравы общины Красного Креста». Павловський каже, що по-настоящому і тепер вже слід би операцію зробить, але вже «так», треба попробувать ще се, бо бували случаї, що се зовсім вилічувало людей.

Коли ж ти хочеш так, як Рінек каже, то напиши – і я з папою вернуся додому. Папа просив, щоб ти дала знать про сеє телеграмою, хоч мені здається, трудно сеє все в телеграмі написать, а врешті, напиши й телеграму. Так-от як; мені ж знову приходиться тільки сказать: робіть, люди добрі, як лучче! Бо я вже не можу нічого вибирать, та й не хочу. Не хочу теж, щоб папа казав, що я докторів не слухаю і через те винна у всьому своєму лихові. Напиши, як ти про сеє все думаєш і що нам робити.

Тепер я живу у Сікорських у хаті Наталки. У неї дуже велика хата, де вона спить сама, і вона зараз же згодилась, навіть з радістю, жить зо мною сих кілька днів. Папа живе у гостиниці, бо тут йому хоч і можна було б жити з кна-кною в хаті, але він каже, що се не вигодно для нього. Мені ж тут лучче, ніж у гостиниці, бо тут постоянно можу бачити кна-кну і обідати нікуди далеко не треба, а тут-таки зараз за порогом обідати треба.

Ні у кого з киян я ще не була і ніяких таких новостей київських не знаю. «Плеяда» буде у нашої кна-кни у неділю, бо Лисенкові нема часу їх приймать у себе. Рожанського і Пашкевича бачила сьогодні; Рожанський, здається, ще трохи погладшав. Пашкевич живе тепер на Фундуклеївському яру, кажуть кна-кни, що то він від панночок утік. Він з виду дуже порядочна і симпатична кна-кна і, здається, не так хвастає, як другі. От у неділю ще других побачу, може, й «Біла» прийде. Сьогодні маю з папою йти до Трегубових. Я була кна-кну почала лаяти, чом вона не писала до нас, але вона казала, що писала і в понеділок, і у вівторок, то, певне, ти досі одержала його листи. Ну, я спішусь, бо папа вже йде звідси, і я хочу, щоб він лист відправив. Бувайте всі здорові! Як здоров’я Пуцика? Цілую тебе, мамочко! До побачення (може).

Твоя Леся

P. S. «Sonate pathétique» єсть, лежить передо мною на столі.

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 47 – 49.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 26 – 27.

Подається за автографом (ф. 2, № 132).

Датується за змістом листа яа підставі повідомлення про повернення з Одеси і вітання з Новим роком.

Павловський – київський лікар, у якого лікувалася Леся Українка. Докладніших відомостей немає.

Живу у Сікорськиx - В будинку Сікорської Василиси Федосіївни на вулиці Тарасівській, № 18.

Наталка – Наталя Іванівна Вишинська-Гроздова (1875 – 1946), внучка В. Ф. Сікорської.

Рожанський – студент, товариш М. П. Косача. Докладніших відомостей немає.

Фундуклеївський яр – тепер вулиця Богдана Хмельницького в Києві. Назву «Фундуклеївський» було дано на честь київського цивільного губернатора (1839 – 1852) Івана Івановича Фундуклея (1804 – 1880).

«Біла» – член «Плеяди» Віталій Гаврилович Боровик (1864 – ?), навчався в той час на природничому факультеті університету.

«Sonate pathétique» – «Патетична соната» великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена (1770 – 1827).

Попередній лист      Всі листи      Наступний лист