Народні пісні,
записані з голосу Лесі Українки Климентом Квіткою

Пісні ліричні і побутові. 162

Ой коли б я знала, що буду вмирати,

то б собі казала труну збудувати.

[Парні рядки співаються двічі. – Ред.]

Ой стояла труна двайцять штири роки,

на двайцять п’ятому стала говорити.

На двайцять п’ятому стала промовляти:

Ой доки ж я буду порожня стояти?

А я, молоденька, та й стала гадати,

ой кого ж я маю в труні поховати.

Поховала б мужа – та жаль мені дуже,

сховала б дитину – дитина маленька.

Сховала б дитину – дитина маленька,

лягла б сама в труну – сама молоденька.

Варіанти мелодії у Лисенка, VI, № 13, і Конощенко, т. 1, № 74. Ритмічна схема у Лис., II, № 12, і VII хор., № 8 (пор. з першою половиною нашої мелодії), і Kolberg. Chelm, t. 2, № 36. Парал. тексти без нот: Чубинский, т. 3, № 65 (веснянка!); Довнар-Запольский, № 485; Гринченко, т. 3, № 664.

Місце запису : Любомль Володимирського повіту

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 348 – 349.

Вперше опубліковано : Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К. : 1918 р., ч. 2, с. 169.

Фольклорні записи

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній