Народні пісні,
записані з голосу Лесі Українки Климентом Квіткою

Пісні ліричні і побутові. 166

Вийду на поле, гляну на море, –

сама ж я бачу, що мені горе.

Сама ж я знаю, чого я плачу,

що я милого нігди не бачу.

Кого я люблю, той за плечима,

кого не знаю – перед очима.

Ой боже, боже, за що так мучиш?

Дав ся пізнати, – чому не злучиш?

Близька мелодія: Остапович, т. 2, № 3. Мелодії з однаковою ритм. будовою: БигдайБігдай, № 441; Малашкин, № 32. Парал. тексти без нот: Чубинский, т. 5, № 495, с. 251; № 528, с. 268; № 696, с. 356; с. 360, № 707; Милорадович, с. 112, № 7.

Місце запису : в моїх чернетках не занотовано, з яких саме сіл пісні, уміщені тут під № 163 – 166; з певністю можна встановити, що вони з Миропілля (Волинського), Колодяжного або Любомля.

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 353.

Вперше опубліковано : Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К. : 1918 р., ч. 2, с. 174.

Фольклорні записи

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній