Переклади

Італьянська народна пісня

(Переспів)

Тебе не бачу, хоч вікно низенько,

Недобра мила! з туги я загину.

Як свічка яра, так пала серденько,

Коли на ймення кличе хто дівчину.

Ой подивись на сніг, ти, горда мила, –

Холодний сніг і той дається в руки,

Ти ж бачиш добре, що мене зв'ялила,

Чом не рятуєш від тяжкої муки?

Хотів би я хорошим стать на вроду,

Під ганками гукав би серед міста,

Як ті, що продають холодну воду:

«Мої красуні, ось водиця чиста!»

Спитала б, може, люба гордівниця:

«А хто сей красень, що іде з відерцем?»

Я б гречно відповів з тремтячим серцем:

«Кохання сльози се, а не водиця!»

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 284.

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 18, стор. 5.

Автограф не знайдено.

Датується орієнтовно 1902 роком.

Подається за першодруком.

Переклади

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання