Вірші / поза збірками

Було се за часів святої Германдади:

кати-ченці взяли єретика

і повели його до Торквемади

на інквізицію. І чутка є така:

Спочатку мученик мовчав,

і тільки сльози текли по непорушному лиці,

мовчав на допити, мовчав на всі погрози,

раз застогнав – і мук ще додали ченці.

Раз крикнув. «Є на каяття надія, –

сказав великий серцевідець-кат: –

Залізом і вогнем ми виженемо змія

з його душі – і вигоїться брат!

Завдайте ще йому!» І завдали тортури

несвітської, нема на неї слів,

здавалося, впадуть від жаху мури,

моливсь один з ченців, щоб єретик зомлів.

Він не зомлів. І сталось дивне диво:

всміхнулися поблідлії уста,

погаслі очі спломеніли живо,

і мовив мученик: «Ченці, ради Христа,

Давайте ще вогню! Вогонь моя відрада.

О, дайте ще, благаю вас, кати!»

«Спаліть його зовсім, – дав вирок Торквемада, –

Надії вже нема. Перемогли чорти!»

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 316.

Вперше надруковано в альманасі «З потоку життя», Херсон, 1905, стор. 165.

Автограф – ЦНБ АН УРСР, № І-4870.

Датується орієнтовно 1903 р.

Подається за першодруком.

Поза збірками

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання