| Біографія |
| Твори |
 Вірші |
| Поеми |
| Драматичні твори |
| Інші твори |
| Переклади |
| Фольклорні записи |
| Листи |
| Фотогалерея |
| Статті |
Вірші / поза збірками
Пісні про волю
3
«Нагаєчка, нагаєчка!» – співають накінець,
присвистують, притупують, ще пустяться в танець.
Чого ж се так утішилась, громадонько моя?
По кім же се гуляла так «нагаєчка твоя»?
Се ж по тобі, громадонько, нагаєчка гуля,
тобі ж вона й взнаки далась «восьмого февраля»!
Навіщо ж їй нагадувать такі веселі дні,
щоб знову розгулялася ще по твоїй спині?
Над власною наругою жартуєш ти сама,
невже ж бо ти, громадонько, зовсім без сорома?
Ще пісня не вродилася, щоб волі заспівать,
а ти мов заходилася знічев'я танцювать.
Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука,
На втіху злим плантаторам ударим гопака?
Чи се ми хочем, здавишся на божу благодать,
Такою «Карманьйолою» тиранів налякать?
1.07.1905, Колодяжне
Примітки
Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 321 – 322.
В автографі поезії «Нагаєчка, нагаєчка!» викреслено останню строфу.
Поза збірками
Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш
Всі вірші
Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш
Всі твори
Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір
Всі писання
Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання