Вірші / поза збірками

З подорожньої книжки

6. Епілог

Хто не жив посеред бурі,

той ціни не знає силі,

той не знає, як людині

боротьба і праця милі.

Хто не жив посеред бурі,

не збагне журби безсилля,

той не знає всеї муки

примусового безділля.

Як я заздрила тим людям,

що не мали відпочинку,

поки їх нелюдська втома

з ніг валила на часинку!

День і ніч – вони на варті, –

довгий труд, коротка зміна.

День і ніч – вони в роботі,

аж німіли руки й спина.

Певне, їм тоді здавалось,

що немає гірше муки…

Ох, борці, якби ви знали,

що то є безсилі руки!

Що то є – лежати тихо,

мов сумний розвиток долі,

і на ласку здатись бурі

та чужій сназі і волі.

Що ж зосталося такому?

Тільки думати-гадати…

Ви, борці, прийміть сі думи.

Більш не маю що вам дати.

15 – 21.01.1911, Чорне море коло Анатолії

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 376 – 377.

Автографи – ІЛІШ, ф. 2, № 653 (чорновий), та № 652 (чистовий). В автографі поезії «Епілог» викреслено п'яту і шосту строфи.

Поза збірками

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання