Вірші / збірка «Відгуки»

Невільничі пісні

[19]

Завжди терновий вінець

буде кращий, ніж царська корона.

Завжди величніша путь

на Голгофу, ніж хід тріумфальний.

Так одвіку було

й так воно буде довіку,

поки житимуть люди

і поки ростимуть терни.

Але стане вінцем

лиш тоді плетениця тернова,

коли вільна душею людина

по волі квітчається терном,

тямлячи вищу красу,

ніж та, що кричить на майданах:

«Гей, хто до мене? Ходіть,

я кожному в руки даюся».

Путь на Голгофу велична тоді,

коли тямить людина,

нащо й куди вона йде,

не прагнучи інших тріумфів,

знаючи іншу величність,

ніж ту, що на троні гукає:

«Я з ласки бога цариця,

бо, гляньте, – сиджу на престолі !»

Хто ж без одваги й без волі

на путь заблукався згубливу,

плачучи гірко від болю,

дає себе тернові ранить,

сили не маючи стільки,

аби від тернів боронитись, –

боже, пожальсь тої крові,

що марно колючки напоїть !

Ліпше б вона на обличчі

краскою втіхи заграла,

очі комусь звеселяючи

десь на невинному святі.

30.11.1900

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 189 – 190.

Текст автографа поезії «Завжди терновий вінець…» значно відрізняється від тексту в збірці «Відгуки».

Відгуки

Перший вірш | Попередній вірш | Зміст | Наступний вірш | Останній вірш

Невільничі пісні

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Пам'яті Сергія Мержинського

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання