на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Фольклорні записи Лесі Українки

Колодяженські пісні з рукописного зошита

Родинно-побутові пісні. 6

Тихая вечеронька, тиха,

Нема мого вірного жениха,

А ще вона тихіщая буде,

Як мій милий з дороги прибуде.

Йа приїхав йа мій милий пізно,

Йа розкидав білу постіль різно.

– Що ж ти, милий, що ж ти розізлився?

Чи я винна, що ти опізнився?

Чи на свого коня вороного?

Чи на свого слуга вірненького?

– Ні на свого коня вороного,

Ні на свого слуга вірненького,

Ні на свою неньку стареньку,

Но на тебе саму молоденьку,

Де ти взяла дитину маленьку?

– Ой у полі дві тополі різно,

Там ходило два козаки пізно,

Засвітили свічку восковую,

Дали мені дитину малую,

Засвітили свічечку тоненьку,

Дали мені дитину маленьку.

– Біжи, сину, на ярмарок пішки,

Купи, сину, реміннії віжки,

Поки, сину, до комори спати,

Візьми собі милу розмовляти.

До півночі комора шуміла,

А до світу вже мила зомліла.

Вийшов милий з комори до хати,

Лежить мати посеред кімнати.

– Мати, мати, пораднице в хаті,

Порадила, як милу скарати,

Тепер порадь, де її сховати.

– Зірви, сину, в коморі підлогу,

Сховай, сховай любую розмову.

– Я не буду підлоги зривати,

Я не буду милої ховати,

Треба дати йа до пана знати.

– Пане, пане, зробилась причина,

– Вмерла жінка, зосталась дитина.

– Як умерла, то треба сховати,

Як сам забив, то треба чекати.

По милії в усі дзвони дзвонять.

А милого нагаями гонять;

По милії йа свічі палають,

Йа милого в кайдан закувають.

Місце запису : с. Колодяжне коло м. Ковля на Волині


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 49 – 50.


Фольклорні записи

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній