Вірші / поза збірками

Ти хотів би квіток на дорозі моїй?

Нащо сипати їх попід ноги?

Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, –

я сама їх знайду край дороги.

До маленьких, низеньких сама нахилюсь,

до високих очима докину,

обережно та ніжно лицем притулюсь,

стрівши в білім убранні тернину.

Будуть шарпати одіж суворі гілки

і скривавлять колючками руки,

та гілкам не поможуть лагідні квітки,

ні, вони надгородять за муки.

Та й за віщо б ті квіти карали мене,

я ж не буду їх рвати руками,

ні під ноги топтати, мов зілля дрібне,

тільки злегка торкнуся устами.

Не плямив поцілунок мій зроду квіток,

чи то пишні були туберози, чи квітки,

що зродив найпростіший садок,

чи до краю вразливі мімози.

23.02.1902

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 277.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 27.

Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 708.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Поза збірками

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання