Вірші / поза збірками

Eppur ті tradiro

Тебе я, може, зраджу. В ту годину,

як таємницею весь світ укриє мла,

приникне геній з поглядом огнистим

і з поцілунком до мого чола.

І я тоді бліда й тремтяча встану,

покину ліжко і піду за ним.

Крізь темряву піду за гордим і величним

таємним генієм моїм.

Моїм устам свої слова надасть він,

одкриє всі дива, що знає сам.

Із серця глибини тоді полинуть

к широким, неозорим небесам

нестримані, одважні, вільні співи.

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 317.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 65.

Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 645.

Датується орієнтовно 1904 р.

Подається за автографом.

Поза збірками

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання