Вірші / збірка «На крилах пісень»

До натури

Натуро-матінко! я на твоєму лоні

Дитячі радощі і горе виливала,

І матір'ю тебе я щиро звала,

З подякою складаючи долоні.

Ти іскру божую збудила в моїх грудях;

Надія, – їй же першу пісню я співала, –

Мені провідною зорею стала,

І з нею буду я добра шукати в людях.

Коли ж почую я, що промінь погасає

Надії милої, – тоді, Натуро-ненько,

Прийми моє знебулеє серденько,

І проміння нове нехай йому засяє!

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 82.

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1889, № 8, стор. 133, під заголовком «До природи».

Автографи – ІЛІШ, ф. 2, № 746, та ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 18.

Датується орієнтовно 1889 р. на підставі першодруку.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 12.

На крилах пісень

Перший вірш | Попередній вірш | Зміст | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання