Вірші / збірка «На крилах пісень»

Сонет

Натура гине – вся в оздобах, в злоті, –

Останній усміх ясний носила

І краскою непевною пала,

Немов конаюча вродливиця в сухоті.

Недавно ще була вона в турботі,

Жила і працею щасливая була;

Тепер останнії дарунки роздала

І тихо умира… кінець її роботі!

Спокійно умира і листом покриває

Росинки білії, ті сльози самотні

Від сонця ясного і від людей ховає.

Натура ллє ті сльози таємні

Того, що хутко ляже в смертнім сні,

В холодній, білій сніговій труні.

[4 – 20 листопада 1890]

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 79.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 36.

Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 42.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 52.

На крилах пісень

Перший вірш | Попередній вірш | Зміст | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання